«Тримай! Тримай!» - кричить він мені. «Тримай капот!» Я хапаюся за кришку капота автомобіля і бачу, як іскри проходять оголеними дротами, де вже поплавилася ізоляція. «Джон» теж бачить це, і його реакція миттєва. Він хапає дроти і роз'єднує між собою, намагається відірвати клеми від акумулятора. Безуспішно, його б'є струмом, адже машина під напругою. Іскри проходять одночасно вже в декількох місцях, ще кілька секунд, і станеться займання. «Джон» не припиняє спроби від'єднати дроти від акумулятора. Знову отримує декілька ударів струмом. Нарешті у нього це виходить, і тут я помічаю глибокі шрами від опіків на його долонях.
Після того, як спав адреналін, Джон пояснив свої дії: «Коли я побачив, що в салоні іскриться, я відразу ж зрозумів, що ймовірність загоряння дуже висока. Відкрив кришку капота, візуально прогноз підтвердився. Машина волонтерська, є вогнегасник чи ні, перевіряти немає часу. Будь-яка секунда дорога, і якщо я почну зупиняти сусідні проїжджаючі машини, то ймовірність, що у них знайдеться вогнегасник і він буде працюючим - невідома. У той час, коли кожна секунда на рахунку, зволікання зводило нанівець і так невеликі шанси. Тому я вирішив діяти таким чином. Звичайно ж, я відчував, що мене б'є струмом, але я розумів, що якщо зараз цього не зроблю, то дуже висока ймовірність того, що машина загориться. І загасити її можна буде вже не скоро, бо на вулиці зараз температура +30».
Ветерани — інші
«Джон» - ветеран російсько-української війни, живе у Вінниці. На фронт пішов добровольцем в 2014 році, був командиром взводу штурмової роти.
Коли ведуть мову про військовослужбовців, які повернулися зі Сходу, відразу згадують про ПТСР (посттравматичний синдром), алкоголь і агресію. «Мерседес з євробляхами» - так описав ветерана-шукача вакансії один з Нr- співробітників великого підприємства. «Це, звичайно, мерседес, але з єврономерами. І у підсумку ти вибираєш ланос. Та ж ціна, зате ризиків менше».
Привертають увагу випадки, що підтверджують думку щодо запальності, агресивності людей, які повернулися з війни. Ветерани відчувають себе іншими, особливими, унікальними, і це не завжди правильно сприймається в робочому колективі, де більшість не знає, що таке війна. Безсумнівно, випробування бойовими діями накладає свій відбиток. Але неправильно говорити тільки про ПТСР в конфліктних ситуаціях. Такі навички, які хлопці набувають там, пройшовши університет війни, тут, у мирних умовах, отримати неможливо. Загострюються почуття, з'являються нові навички та здібності. Наприклад, чіткість ухвалення рішень, навичка в короткі терміни, в стресовій ситуації, ухвалювати правильні рішення. На війні від цього залежить життя багатьох людей. Ситуації, коли від твоїх дій залежать і інші життя, неможливі без високого рівня відповідальності. Ти дав слово і ти повинен його тримати. Наприклад, ти не можеш кинути якийсь проект посеред реалізації, підвести команду своєю роботою. Є ще високий рівень самосвідомості, готовність йти на розумний ризик, стресостійкість, вміння тримати себе в руках. Це дуже важливі риси та навички, про які, на жаль, українським роботодавцям мало відомо.
Кадрові працівники кажуть про нестачу фахівців на ринку праці, особливо критична ситуація у сфері Топ-менеджменту. Але якщо той самий «Джон» звернеться до Центру зайнятості, що він там знайде? Професію зварника, автомеханіка, короткострокові курси водія. За словами заступника начальника Генштабу ЗСУ Артура Артеменка, у 2018 р. звільняється 10% чинних офіцерів. Тобто в цифрах, за оцінками Генштабу, звільняється впродовж одного року близько чотирьох тисяч офіцерів. Працевлаштування повинно відповідати їх досвіду і навичкам.
Про зарубіжний досвід і Україну
Практики для залучення, набору та утримання колишніх військовослужбовців успішно застосовуються у всьому світі. У Норвегії, Голландії, Канаді, США, Британії держава тісно співпрацює з бізнесом, створюючи програми, які сприяють успішному працевлаштуванню ветеранів. Гарний приклад - міжнародна енергетична компанія «Шлумбергер», де на всіх позиціях, починаючи від керівників до охорони, працюють тільки колишні військовослужбовці. Як зазначив проф. Карл Кастро, голова робочої групи НАТО з питань адаптації до мирного життя, суспільство повинно цінувати внесок і роль ветеранів. У питанні працевлаштування потрібно насамперед звертати увагу на добровольців, тих, хто пішов не мобілізованим, а за покликом серця».
Кількість ветеранів в Україні становить 4% від загального населення, а це майже 2 млн осіб.
Відомо кілька спроб залучення ветеранів до роботи в державному секторі. Цього року в Національній академії державного управління при Президентові України 40 ветеранів отримали сертифікати про проходження курсів за напрямком «Публічне управління і адміністрування». Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив голова парламентського Комітету у справах ветеранів, учасників бойовий дій, учасників АТО та людей з інвалідністю Олександр Третьяков. Також він додав, що планується залучати випускників курсів до роботи в профільному Міністерстві ветеранів.
У Київській бюджетній установі (КБУ), яка створена зусиллями Київської міської спілки, штат передбачає укомплектування ветеранами на 50%. Гоцуцов Дмитро, ветеран батальйону Донбас, нині один із співробітників КБУ так пояснює своє бажання працювати чиновником: «На війні я бачив, до чого призводить байдужість, це змінило мене, змінило мої пріоритети. Зараз мені важливий не розмір зарплати, а значущість моєї роботи. Можливість змінити мою країну, моє місто. Здійснити свій внесок у побудову майбутнього такої країни, заради якої ми боролися в бою, загинули мої товариші».
Нам всім потрібно створювати суспільство роботодавців, дружніх до ветеранів. Якщо ви допомагаєте працевлаштуватися ветеранам, ви допомагаєте всій країні. Завтра вони повернуться у свою сім'ю і будуть працювати на благо України.
Джерело
Після того, як спав адреналін, Джон пояснив свої дії: «Коли я побачив, що в салоні іскриться, я відразу ж зрозумів, що ймовірність загоряння дуже висока. Відкрив кришку капота, візуально прогноз підтвердився. Машина волонтерська, є вогнегасник чи ні, перевіряти немає часу. Будь-яка секунда дорога, і якщо я почну зупиняти сусідні проїжджаючі машини, то ймовірність, що у них знайдеться вогнегасник і він буде працюючим - невідома. У той час, коли кожна секунда на рахунку, зволікання зводило нанівець і так невеликі шанси. Тому я вирішив діяти таким чином. Звичайно ж, я відчував, що мене б'є струмом, але я розумів, що якщо зараз цього не зроблю, то дуже висока ймовірність того, що машина загориться. І загасити її можна буде вже не скоро, бо на вулиці зараз температура +30».
Ветерани — інші
«Джон» - ветеран російсько-української війни, живе у Вінниці. На фронт пішов добровольцем в 2014 році, був командиром взводу штурмової роти.
Коли ведуть мову про військовослужбовців, які повернулися зі Сходу, відразу згадують про ПТСР (посттравматичний синдром), алкоголь і агресію. «Мерседес з євробляхами» - так описав ветерана-шукача вакансії один з Нr- співробітників великого підприємства. «Це, звичайно, мерседес, але з єврономерами. І у підсумку ти вибираєш ланос. Та ж ціна, зате ризиків менше».
Привертають увагу випадки, що підтверджують думку щодо запальності, агресивності людей, які повернулися з війни. Ветерани відчувають себе іншими, особливими, унікальними, і це не завжди правильно сприймається в робочому колективі, де більшість не знає, що таке війна. Безсумнівно, випробування бойовими діями накладає свій відбиток. Але неправильно говорити тільки про ПТСР в конфліктних ситуаціях. Такі навички, які хлопці набувають там, пройшовши університет війни, тут, у мирних умовах, отримати неможливо. Загострюються почуття, з'являються нові навички та здібності. Наприклад, чіткість ухвалення рішень, навичка в короткі терміни, в стресовій ситуації, ухвалювати правильні рішення. На війні від цього залежить життя багатьох людей. Ситуації, коли від твоїх дій залежать і інші життя, неможливі без високого рівня відповідальності. Ти дав слово і ти повинен його тримати. Наприклад, ти не можеш кинути якийсь проект посеред реалізації, підвести команду своєю роботою. Є ще високий рівень самосвідомості, готовність йти на розумний ризик, стресостійкість, вміння тримати себе в руках. Це дуже важливі риси та навички, про які, на жаль, українським роботодавцям мало відомо.
Кадрові працівники кажуть про нестачу фахівців на ринку праці, особливо критична ситуація у сфері Топ-менеджменту. Але якщо той самий «Джон» звернеться до Центру зайнятості, що він там знайде? Професію зварника, автомеханіка, короткострокові курси водія. За словами заступника начальника Генштабу ЗСУ Артура Артеменка, у 2018 р. звільняється 10% чинних офіцерів. Тобто в цифрах, за оцінками Генштабу, звільняється впродовж одного року близько чотирьох тисяч офіцерів. Працевлаштування повинно відповідати їх досвіду і навичкам.
Про зарубіжний досвід і Україну
Практики для залучення, набору та утримання колишніх військовослужбовців успішно застосовуються у всьому світі. У Норвегії, Голландії, Канаді, США, Британії держава тісно співпрацює з бізнесом, створюючи програми, які сприяють успішному працевлаштуванню ветеранів. Гарний приклад - міжнародна енергетична компанія «Шлумбергер», де на всіх позиціях, починаючи від керівників до охорони, працюють тільки колишні військовослужбовці. Як зазначив проф. Карл Кастро, голова робочої групи НАТО з питань адаптації до мирного життя, суспільство повинно цінувати внесок і роль ветеранів. У питанні працевлаштування потрібно насамперед звертати увагу на добровольців, тих, хто пішов не мобілізованим, а за покликом серця».
Кількість ветеранів в Україні становить 4% від загального населення, а це майже 2 млн осіб.
Відомо кілька спроб залучення ветеранів до роботи в державному секторі. Цього року в Національній академії державного управління при Президентові України 40 ветеранів отримали сертифікати про проходження курсів за напрямком «Публічне управління і адміністрування». Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив голова парламентського Комітету у справах ветеранів, учасників бойовий дій, учасників АТО та людей з інвалідністю Олександр Третьяков. Також він додав, що планується залучати випускників курсів до роботи в профільному Міністерстві ветеранів.
У Київській бюджетній установі (КБУ), яка створена зусиллями Київської міської спілки, штат передбачає укомплектування ветеранами на 50%. Гоцуцов Дмитро, ветеран батальйону Донбас, нині один із співробітників КБУ так пояснює своє бажання працювати чиновником: «На війні я бачив, до чого призводить байдужість, це змінило мене, змінило мої пріоритети. Зараз мені важливий не розмір зарплати, а значущість моєї роботи. Можливість змінити мою країну, моє місто. Здійснити свій внесок у побудову майбутнього такої країни, заради якої ми боролися в бою, загинули мої товариші».
Нам всім потрібно створювати суспільство роботодавців, дружніх до ветеранів. Якщо ви допомагаєте працевлаштуватися ветеранам, ви допомагаєте всій країні. Завтра вони повернуться у свою сім'ю і будуть працювати на благо України.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар