Одноразова грошова допомога при звільненні, або по народному так звана «вихідна допомога» є однією із основних соціальних гарантій держави, що виплачується військовослужбовцю як винагорода за роки відданої служби.
Разом з тим, при її нарахуванні, існують кілька нюансів, про які військовослужбовці не знають, а військові формування їх замовчують.
Це зокрема стосується щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була введена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі – Постанова №889) та яка з 2014 року по березень 2018 року виплачувалася усім військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) щомісячно в розмірі 60% місячного грошового забезпечення.
Зокрема, частина 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-12) визначає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Тобто, розрахунок вихідної допомоги в розмірі 50 % проводиться саме з усіх складових місячного грошового забезпечення, до якого входить і щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60 % (або 100 % для військовослужбовців десантних військ, сил спеціальних операцій тощо).
Разом з тим військові частини при нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди в розрахунок не включали щомісячну додаткову грошову винагороду, що мало наслідком суттєве недотримання військовослужбовцем визначеної йому законом виплати. А це суми понад 60 000 гривень.
Такий розрахунок військові частини мотивували тим, що нібито щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до структури грошового забезпечення та не носить постійний характер, а тому і не має враховуватися при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Також військові частини в такому випадку здійснювали посилання на вимоги п. 8 Наказу Міністра оборони України від 24.10.2016 №550, згідно якого щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Прикро, що вказана позиція була підтримана і окремими адміністративними судами за позовами звільнених військовослужбовців з даного питання.
Разом з тим, за принципової позиції адвокатів Подільського юридичного центру у Верховному Суді були відстояні права наших клієнтів та суд погодився з обґрунтованістю наших доводів, що вказаний вид виплати – щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60 %, яку особа отримувала щомісячно протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, включається до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зокрема Верховним Судом у 2019 році задоволено дві касаційні скарги, супроводжуванні нашими адвокатами – постанова від 08 серпня 2019 року у справі № 802/955/17-а (провадження № К/9901/30188/18) та постанова від 29 листопада 2019 року у справі №822/112/18 (провадження №К/9901/50416/18) та сформовано наступні висновки:
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Так, підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 889 Уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відмова відповідача у включені щомісячної додаткової грошової винагороди в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні ґрунтується на нормах Інструкції № 260, а саме пунктах 38.1, 38.6 її розділу XXXVIII, за змістом яких особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (пункт 38.1).
Однак частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Оскільки останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі Постанови № 889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Таким чином Верховний Суд прийшов до висновку, що за наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою № 889 та зобов’язав відповідача провести відповідний перерахунок і виплату.
Джерело
Разом з тим, при її нарахуванні, існують кілька нюансів, про які військовослужбовці не знають, а військові формування їх замовчують.
Це зокрема стосується щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була введена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі – Постанова №889) та яка з 2014 року по березень 2018 року виплачувалася усім військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) щомісячно в розмірі 60% місячного грошового забезпечення.
Зокрема, частина 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-12) визначає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Тобто, розрахунок вихідної допомоги в розмірі 50 % проводиться саме з усіх складових місячного грошового забезпечення, до якого входить і щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60 % (або 100 % для військовослужбовців десантних військ, сил спеціальних операцій тощо).
Разом з тим військові частини при нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди в розрахунок не включали щомісячну додаткову грошову винагороду, що мало наслідком суттєве недотримання військовослужбовцем визначеної йому законом виплати. А це суми понад 60 000 гривень.
Такий розрахунок військові частини мотивували тим, що нібито щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до структури грошового забезпечення та не носить постійний характер, а тому і не має враховуватися при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Також військові частини в такому випадку здійснювали посилання на вимоги п. 8 Наказу Міністра оборони України від 24.10.2016 №550, згідно якого щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Прикро, що вказана позиція була підтримана і окремими адміністративними судами за позовами звільнених військовослужбовців з даного питання.
Разом з тим, за принципової позиції адвокатів Подільського юридичного центру у Верховному Суді були відстояні права наших клієнтів та суд погодився з обґрунтованістю наших доводів, що вказаний вид виплати – щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60 %, яку особа отримувала щомісячно протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, включається до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зокрема Верховним Судом у 2019 році задоволено дві касаційні скарги, супроводжуванні нашими адвокатами – постанова від 08 серпня 2019 року у справі № 802/955/17-а (провадження № К/9901/30188/18) та постанова від 29 листопада 2019 року у справі №822/112/18 (провадження №К/9901/50416/18) та сформовано наступні висновки:
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Так, підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 889 Уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відмова відповідача у включені щомісячної додаткової грошової винагороди в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні ґрунтується на нормах Інструкції № 260, а саме пунктах 38.1, 38.6 її розділу XXXVIII, за змістом яких особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (пункт 38.1).
Однак частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Оскільки останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі Постанови № 889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Таким чином Верховний Суд прийшов до висновку, що за наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою № 889 та зобов’язав відповідача провести відповідний перерахунок і виплату.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар