Як держава і громадяни можуть висловити вдячність ветеранам?
Суспільство може висловлювати вдячність своїм ветеранам шаною та підтримкою. Наприклад, покладанням руки до серця при зустрічі (як це пропонує проєкт "Завдяки тобі".
Держава висловлює свою вдячність створенням належної системи підтримки ветеранів та їхніх сімей, а також сімей загиблих ветеранів, закладаючи права, гарантії і вдосталь можливостей для їх розвитку.
Визначення, кого заведено вважати ветеранами, та система гарантій закріплені в Законі "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Однак як із визначенням статусу, так і з переліком гарантій є проблеми. Зокрема, законодавство прирівнює до ветеранів як військових, так і цивільне населення, яке не брало участі в бойових діях, але або отримало ушкодження, перебуваючи, на території ведення бойових дій, або, наприклад, надає допомогу захисникам.
Система пільгового забезпечення далеко не завжди відповідає запитові самих ветеранів.
Щоб дізнатися, як ветерани ставляться до пільг, соціологічна компанія Kantar, на замовлення ГО "Юридична сотня", запитала у 1254 ветеранів, кого вони вважають ветеранами, які пільги мають, використовують і в яких зацікавлені.
Участь в опитуванні взяли представники ветеранів різних категорій. Було опитано 740 учасників бойових дій АТО/ООС; 213 — осіб з інвалідністю внаслідок війни; 151 — учасника війни; 117 — ветеранів Афганістану; 33 — постраждалих під час Революції Гідності. Опитування проводилось у містах, де проживає найбільше ветеранів, — Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі, Львові, Запоріжжі, Маріуполі, Кривому Розі, Житомирі, Білій Церкві. При цьому запитували і про наявні пільги, і про потенційно можливі.
Якщо законодавство України зараховує до ветеранів і цивільних громадян (наприклад, постраждалих під час Революції Гідності чи від бойових дій на Сході України), то більшість опитаних (92%) вважають ветеранами лише тих, хто брав участь у бойових діях.
Дві третини постраждалих під час Революції Гідності зараховують себе до категорії ветеранів. Тим часом серед інших опитаних лише кожен п'ятий вважає постраждалих під час Майдану ветеранами.
За даними дослідження, до пільг, про які найбільше знають і якими найчастіше користуються, належать:
— пільги на житлово-комунальні послуги;
— виплати до 5 травня;
— безкоштовний проїзд у міському громадському, міжміському транспорті.
Є низка пільг, про які всі знають, однак якими скористатися не можуть через недосконалі механізми:
— отримання земельної ділянки;
— першочергове безоплатне зубопротезування;
— щорічне медичне обстеження та диспансеризація;
— пріоритет у державному забезпеченні житлом.
Із забезпеченням житлом та землею складніше. Держава не може забезпечити всіх ветеранів квартирами та земельними ділянками. Однак дослідження свідчить про бажання ветеранів скористатися цими гарантіями.
А ось що стосується пільг із психологічної допомоги, освіти, працевлаштування, які можуть стати "вудочкою", — то опитані не розуміють їх значення та цінності.
Зокрема, ймовірність звернення серед тих, хто ще не звертався по психологічну допомогу, досить низька. Однак позитивно і високо таку можливість оцінюють ті, хто має досвід звернення по допомогу.
Освітніми пільгами при вступі до закладів вищої освіти користуються лише 5% опитаних ветеранів, тобто на навчання попиту немає — чи то через брак інформації про можливість отримати цю пільгу, чи то через незацікавленість самих ветеранів. Крім того, слід враховувати, що більше половини опитаних були віком за 50 років. Серед опитаних молодшого віку багато хто вже скористався правом на безкоштовне навчання до проходження військової служби.
Непопулярна серед авдиторії і допомога з працевлаштуванням. Допомога центру зайнятості у відкритті власного бізнесу, пільги та кредити для бізнесу цікавлять лише 1% опитаних. Тим часом 9% опитаних ветеранів мали проблеми на роботі та під час працевлаштування, пов'язані з їхнім статусом ветерана.
Програє держава і в комунікації з ветеранами. За даними дослідження, основними джерелами інформації про права та пільги ветеранів опитані респонденти вважають інформацію від побратимів та інтернет-ресурси. Ветерани АТО/ООС вважають, що мають удосталь інформації. Натомість люди поважного віку та особи з інвалідністю частіше отримують інформацію з телебачення. І вони частіше говорять про брак інформації. Ветерани Афганістану отримують інформацію переважно від ветеранських організацій.
У своїх інформаційних кампаніях держава мала б пояснити ветеранам, як захистити свої права. Третина опитаних зазначає, що мала досвід порушення їхніх прав. При цьому про позитивний досвід захисту своїх прав як ветеранів говорять лише 17% респондентів. Ще 43% зазначають, що теоретично знають, як захистити свої права, але досвіду такого не мали. Така категорія як учасники війни частіше відзначає абсолютний брак інформації про захист своїх прав.
Про що свідчать результати опитування?
Як каже народна мудрість, людям потрібно давати вудку, тоді вони самі зможуть зловити рибу. Саме вудочкою може стати поступовий перехід від компенсаційних пільг до гарантій, які сприятимуть реалізації потенціалу та досвіду, здобутому на війні.
Посилення програм з профорієнтації та працевлаштування, освіти, започаткування власної справи і вирішення житлових проблеми тих, хто цього потребує, стане найбільш вдалим способом вияву пошани держави до ветеранів.
Пояснити такий попит на матеріальні пільги можна тим, що інші напрями в державі не розвинені й не комунікуються належним чином.
Ми можемо зробити набагато більше для ветеранської спільноти, якщо перестанемо "відкуповуватись" від ветеранів, а дамо їм реальну можливість розвиватися у цивільному житті після звільнення зі служби.
Джерело
Суспільство може висловлювати вдячність своїм ветеранам шаною та підтримкою. Наприклад, покладанням руки до серця при зустрічі (як це пропонує проєкт "Завдяки тобі".
Держава висловлює свою вдячність створенням належної системи підтримки ветеранів та їхніх сімей, а також сімей загиблих ветеранів, закладаючи права, гарантії і вдосталь можливостей для їх розвитку.
Визначення, кого заведено вважати ветеранами, та система гарантій закріплені в Законі "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Однак як із визначенням статусу, так і з переліком гарантій є проблеми. Зокрема, законодавство прирівнює до ветеранів як військових, так і цивільне населення, яке не брало участі в бойових діях, але або отримало ушкодження, перебуваючи, на території ведення бойових дій, або, наприклад, надає допомогу захисникам.
Система пільгового забезпечення далеко не завжди відповідає запитові самих ветеранів.
Щоб дізнатися, як ветерани ставляться до пільг, соціологічна компанія Kantar, на замовлення ГО "Юридична сотня", запитала у 1254 ветеранів, кого вони вважають ветеранами, які пільги мають, використовують і в яких зацікавлені.
Участь в опитуванні взяли представники ветеранів різних категорій. Було опитано 740 учасників бойових дій АТО/ООС; 213 — осіб з інвалідністю внаслідок війни; 151 — учасника війни; 117 — ветеранів Афганістану; 33 — постраждалих під час Революції Гідності. Опитування проводилось у містах, де проживає найбільше ветеранів, — Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі, Львові, Запоріжжі, Маріуполі, Кривому Розі, Житомирі, Білій Церкві. При цьому запитували і про наявні пільги, і про потенційно можливі.
Якщо законодавство України зараховує до ветеранів і цивільних громадян (наприклад, постраждалих під час Революції Гідності чи від бойових дій на Сході України), то більшість опитаних (92%) вважають ветеранами лише тих, хто брав участь у бойових діях.
Дві третини постраждалих під час Революції Гідності зараховують себе до категорії ветеранів. Тим часом серед інших опитаних лише кожен п'ятий вважає постраждалих під час Майдану ветеранами.
За даними дослідження, до пільг, про які найбільше знають і якими найчастіше користуються, належать:
— пільги на житлово-комунальні послуги;
— виплати до 5 травня;
— безкоштовний проїзд у міському громадському, міжміському транспорті.
Є низка пільг, про які всі знають, однак якими скористатися не можуть через недосконалі механізми:
— отримання земельної ділянки;
— першочергове безоплатне зубопротезування;
— щорічне медичне обстеження та диспансеризація;
— пріоритет у державному забезпеченні житлом.
Із забезпеченням житлом та землею складніше. Держава не може забезпечити всіх ветеранів квартирами та земельними ділянками. Однак дослідження свідчить про бажання ветеранів скористатися цими гарантіями.
А ось що стосується пільг із психологічної допомоги, освіти, працевлаштування, які можуть стати "вудочкою", — то опитані не розуміють їх значення та цінності.
Зокрема, ймовірність звернення серед тих, хто ще не звертався по психологічну допомогу, досить низька. Однак позитивно і високо таку можливість оцінюють ті, хто має досвід звернення по допомогу.
Освітніми пільгами при вступі до закладів вищої освіти користуються лише 5% опитаних ветеранів, тобто на навчання попиту немає — чи то через брак інформації про можливість отримати цю пільгу, чи то через незацікавленість самих ветеранів. Крім того, слід враховувати, що більше половини опитаних були віком за 50 років. Серед опитаних молодшого віку багато хто вже скористався правом на безкоштовне навчання до проходження військової служби.
Непопулярна серед авдиторії і допомога з працевлаштуванням. Допомога центру зайнятості у відкритті власного бізнесу, пільги та кредити для бізнесу цікавлять лише 1% опитаних. Тим часом 9% опитаних ветеранів мали проблеми на роботі та під час працевлаштування, пов'язані з їхнім статусом ветерана.
Програє держава і в комунікації з ветеранами. За даними дослідження, основними джерелами інформації про права та пільги ветеранів опитані респонденти вважають інформацію від побратимів та інтернет-ресурси. Ветерани АТО/ООС вважають, що мають удосталь інформації. Натомість люди поважного віку та особи з інвалідністю частіше отримують інформацію з телебачення. І вони частіше говорять про брак інформації. Ветерани Афганістану отримують інформацію переважно від ветеранських організацій.
У своїх інформаційних кампаніях держава мала б пояснити ветеранам, як захистити свої права. Третина опитаних зазначає, що мала досвід порушення їхніх прав. При цьому про позитивний досвід захисту своїх прав як ветеранів говорять лише 17% респондентів. Ще 43% зазначають, що теоретично знають, як захистити свої права, але досвіду такого не мали. Така категорія як учасники війни частіше відзначає абсолютний брак інформації про захист своїх прав.
Про що свідчать результати опитування?
Як каже народна мудрість, людям потрібно давати вудку, тоді вони самі зможуть зловити рибу. Саме вудочкою може стати поступовий перехід від компенсаційних пільг до гарантій, які сприятимуть реалізації потенціалу та досвіду, здобутому на війні.
Посилення програм з профорієнтації та працевлаштування, освіти, започаткування власної справи і вирішення житлових проблеми тих, хто цього потребує, стане найбільш вдалим способом вияву пошани держави до ветеранів.
Пояснити такий попит на матеріальні пільги можна тим, що інші напрями в державі не розвинені й не комунікуються належним чином.
Ми можемо зробити набагато більше для ветеранської спільноти, якщо перестанемо "відкуповуватись" від ветеранів, а дамо їм реальну можливість розвиватися у цивільному житті після звільнення зі служби.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар