ЗВІЛЬНЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ - 2018: НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
Ось і підходить до свого завершення ціла епопея з безстроковими чи «вічними» контрактами, невизначеністю та неясністю з датою звільнення військовослужбовців, які давно вислужили свої законні строки. І хочеться і порадіти, і підтримати дане рішення, і привітати військовослужбовців та їхні родини, які нарешті побачать одне одного і отримають ясність і перспективу у своєму житті…
І ,мабуть, з цього і варто розпочати. Адже рішення давно назріло і навіть перезріло. Рішення державницьке і рішення, яке починає процес відновлення прав військовослужбовців.
Але пам’ятаючи, наскільки у нас ще сильна бюрократична машина і які були проблеми зі звільненням у військовослужбовців у 2017 році, незважаючи на існуючий закон #5337, святкувати поки зарано, натомість потрібно озброїтись правовими знаннями та інструментами реалізації права на звільнення та захисту своїх прав. Що ми і будемо робити у цій статті. Розпочнемо з історії питання та порядку звільнення.
Прийняття закону. Згадати все.
05 квітня Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби)» (відомий як законопроект 6052). Далі 18 днів закон перебував у стінах парламенту і чекав на підпис Голови Верховної Ради. Така процедура.
23 квітня Голова Верховної Ради нарешті поставив свій підпис під законом і передав його на розгляд Президенту України, який відповідно до Конституції мав 15 днів , щоб підписати закон, взявши його до виконання, або відхили його (скористатись правом «вето») і направити на повторний розгляд Верховної Ради. Спливав час, однак ані підпису, ані президентського вето під законом не було. 20 червня з повідомлення на веб-порталі офіційного представництва Президента України стало відомо, що Президент України підписав цей закон.
22 червня закон був опублікований в газеті «Голос України» і з 00 год. 00 хв. 23 червня набув чинності.
Закон є. Що далі?
Далі має бути звільнення. Як і кого звільнятимуть відповідно до норм нового закону?
Оскільки на сьогодні ми маємо різні види контрактів, пропоную об’єднати їх в кілька категорій.
На кого поширюється прийнятий ЗАКОН?
І категорія – строкові контракти (на три, п’ять років тощо), які були автоматично продовжені.
Строк таких контрактів, зазначений у самому контракті, мав закінчитись у 2014, 2015, 2016 рр. аж до 06 січня 2017 року. (Якщо дія контракту закінчувалась після 07.01.2017, такі контракти вже не продовжувались)
Особи, які мають такі контракти, повинні переслужити 18 місяців і тоді отримають право на звільнення.
Військовослужбовець Петро підписав контракт 01 вересня 2013 року строком на 3 роки. Його контракт закінчився 01 вересня 2016 року і був «автоматично продовжений». Тому Петро зобов’язаний переслужити ще 18 місяців – до 01 березня 2018 року. З цього моменту він отримає право на звільнення.
Відповідно до ч. 5 п. 2 пп. «К»:
«Звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
ІІ категорія – контракти строком «до закінчення особливого періоду».
Такі контракти особи підписували в період з 2014го по 2016 рік включно.
Для отримання права на звільнення особи, що мають зазначені контракти, повинні вислужити 24 місяці.
Військовослужбовець Марія підписала контракт 01.02.2015 р. Через 24 місяці – 01.02.2017 р. вона отримає право на звільнення.
Відповідно до пп. «Й» п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу»:
«Звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Коли розпочнеться звільнення?
Для того, щоб звільнення відбулось, потрібно:
1) Бажання військовослужбовця. Висловлення такого бажання відбувається у формі письмового рапорту. Тому кожен військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби, повинен: написати рапорт у 2 примірниках і зареєструвати його в частині. Якщо такої можливості немає, направити рапорт рекомендованим листом з повідомленням на адресу військової частини. Нагадаю, що відповідно до закону, будь-який рапорт військовослужбовця, який має адресата, адресанта, прохання (вимогу, пропозицію), дату та підпис, має бути зареєстрований.
У разі неприйняття рапорту Ви маєте право письмово поскаржитись до вище стоячого командування та військової прокуратури.
2) Наказ командира військової частини про звільнення військовослужбовця.
Строки звільнення ОДНАКОВІ і для строкових контрактів, які були автоматично продовжені, і для контрактів «до закінчення особливого періоду» в новому законі. Для зручності пояснення розділимо всіх військовослужбовців на 2 частини: тих, хто бере безпосередню участь в АТО (ООС), і тих, хто в даний час не бере участь у таких завданнях. Для цих категорій строки звільнення будуть різними.
Звільнення осіб, які НЕ беруть участь АТО (ООС) .
Такі особи мають бути звільнені протягом 3 місяців з дня набуття такого права. Таким чином, якщо особа набула право на звільнення (відслужила необхідні строки - 24 місяці чи переслужила 18 місяців для відповідних контрактів) у 2016-му році, 2017 році чи до 23.03.2018, то вона має бути ВЖЕ звільнена. Оскільки 3 місяці з ДНЯ НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗВІЛЬНЕННЯ в таких осіб вже пройшло. закон набув чинності з 23.06.2018, тому всі, хто набув права на звільнення до 23.03.2018 (за 3 місяці до набуття чинності законом), мали бути звільнені вже 23.06.2018. Так написано в законі:
"Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби за цією підставою (за бажанням військовослужбовців), здійснюється у строки, визначені центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, але не пізніше трьох місяців з дня набуття такого права" (абз. 2 підпункт "Й" п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок").
Продемонструємо це на прикладах:
Приклад 1. Військовослужбовець Юрій уклав контракт на 3 роки 01.03.2013 р. Його контракт закінчився 01.03.2016 і був автоматично продовжений. Юрій переслужив ще 18 місяців і отримав право на звільнення 01.09.2017. Відповідно до норм нового Закону він підлягає звільненню не пізніше 3 місяців з дня набуття права на звільнення – тобто з 01.12.2017. Оскільки закон набув чинності тільки 23.06.2018 і раніше застосований бути не міг, то такий військовослужбовець підлягає звільненню з 23.06.2018 р.
Приклад 2. Військовослужбовець Ганна уклала контракт «до закінчення особливого періоду» 15.12.2016 р. Через 2 роки – 15.12.2018р. вона набуде право на звільнення. І протягом 3 місяців з 15.12.2018 по 15.03.2019 р. вона має бути звільнена.
Чи буде директива і коли її чекати?
В законі встановлено, що військовослужбовці мають бути звільнені протягом строків, визначених відповідними відомствами (Міноборони, Держприкордонслужба). Минулого 2017 року такі строки були встановлені Директивами. Ймовірно, що тепер теж буде окрема директива по кожному органу, однак рамки даної Директиви по звільненню окремого військовослужбовця будуть обмежені трьома місяцями з дня набуття ними права на звільнення. В цей строк відповідно до норм закону має бути обов’язково проведено таке звільнення, тому що ця вимога прописана у тексті закону. Відомо, що відповідно до законодавчих правил, директиви міністерств є підзаконними нормативно-правовими актами, відтак вони приймаються на основі законів і на виконання законів, не можуть обмежувати дію законів чи суперечити ним.
Приклад 1. Військовослужбовець Юрій уклав контракт на 3 роки 01.03.2013 р. Його контракт закінчився 01.03.2016 і був автоматично продовжений. Юрій переслужив ще 18 місяців і отримав право на звільнення 01.09.2017. Відповідно до норм нового Закону він підлягає звільненню не пізніше 3 місяців з дня набуття права на звільнення – тобто з 01.12.2017. Оскільки закон набув чинності тільки 23.06.2018 і раніше застосований бути не міг, то такий військовослужбовець підлягає звільненню з 23.06.2018 р.
Приклад 2. Військовослужбовець Ганна уклала контракт «до закінчення особливого періоду» 15.12.2016 р. Через 2 роки – 15.12.2018р. вона набуде право на звільнення. І протягом 3 місяців з 15.12.2018 по 15.03.2019 р. вона має бути звільнена.
В законі встановлено, що військовослужбовці мають бути звільнені протягом строків, визначених відповідними відомствами (Міноборони, Держприкордонслужба). Минулого 2017 року такі строки були встановлені Директивами. Ймовірно, що тепер теж буде окрема директива по кожному органу, однак рамки даної Директиви по звільненню окремого військовослужбовця будуть обмежені трьома місяцями з дня набуття ними права на звільнення. В цей строк відповідно до норм закону має бути обов’язково проведено таке звільнення, тому що ця вимога прописана у тексті закону. Відомо, що відповідно до законодавчих правил, директиви міністерств є підзаконними нормативно-правовими актами, відтак вони приймаються на основі законів і на виконання законів, не можуть обмежувати дію законів чи суперечити ним.
Військовослужбовець Дмитро уклав контракт строком «до закінчення особливого періоду» 25.07.2016. Він відслужив 24 місяці і 25.07.2018 отримає право на звільнення. У разі якщо 25.07.2018 Дмитро не буде брати участь в АТО (ООС), він має бути звільнений не пізніше 25.10.2018 р. (не пізніше 3 місяців з дня набуття права на звільнення).
Звільнення осіб, які БЕРУТЬ безпосередню участь в АТО (ООС). Проблемне питання
Норма права для цих осіб така:
«Звільнення осіб, які на час набуття права на звільнення зі служби виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, здійснюється протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань.
Отже, звільнення таких осіб можливе лише після закінчення виконання ними завдань на території проведення АТО (ООС) протягом 3 місяців з дня завершення виконання таких завдань.
Проблемним залишається факт, що у даному законі не встановлено граничний строк перебування в зоні АТО (ООС), в інших законах також не встановлено граничний строк виконання військовослужбовцями завдань у зоні АТО (ООС). Отже, є ризик, що виконання завдань в АТО (ООС) може стати підставою для відтермінування звільнення на невизначений час. В цьому контексті було б доцільно встановити певний граничний строк перебування військовослужбовця в зоні АТО (ООС), після настання якого військовослужбовця гарантовано буде звільнено. Цей строк може бути прописаний як в самому Законі , так і в Директиві.
Не чітко визначеним лишається питання звільнення військовослужбовців військових частин, місце дислокації яких знаходиться в зоні АТО (ООС). В законі відповіді на це питання немає. Доцільно його врегулювати в тексті Директиви, якщо така буде. Наприклад, встановити, що особи, які не беруть безпосередню участь в АТО (ООС), але ППД військових частин, де вони проходять службу, знаходиться в районах АТО (ООС), також підлягають звільненню не пізніше 3 місяців з дня набуття права на звільнення.
ІІІ категорія – особи офіцерського складу, які проходять КАДРОВУ військову службу.
Норма права для цих осіб така:
«Звільнення осіб, які на час набуття права на звільнення зі служби виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, здійснюється протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань.
Отже, звільнення таких осіб можливе лише після закінчення виконання ними завдань на території проведення АТО (ООС) протягом 3 місяців з дня завершення виконання таких завдань.
Проблемним залишається факт, що у даному законі не встановлено граничний строк перебування в зоні АТО (ООС), в інших законах також не встановлено граничний строк виконання військовослужбовцями завдань у зоні АТО (ООС). Отже, є ризик, що виконання завдань в АТО (ООС) може стати підставою для відтермінування звільнення на невизначений час. В цьому контексті було б доцільно встановити певний граничний строк перебування військовослужбовця в зоні АТО (ООС), після настання якого військовослужбовця гарантовано буде звільнено. Цей строк може бути прописаний як в самому Законі , так і в Директиві.
Не чітко визначеним лишається питання звільнення військовослужбовців військових частин, місце дислокації яких знаходиться в зоні АТО (ООС). В законі відповіді на це питання немає. Доцільно його врегулювати в тексті Директиви, якщо така буде. Наприклад, встановити, що особи, які не беруть безпосередню участь в АТО (ООС), але ППД військових частин, де вони проходять службу, знаходиться в районах АТО (ООС), також підлягають звільненню не пізніше 3 місяців з дня набуття права на звільнення.
ІІІ категорія – особи офіцерського складу, які проходять КАДРОВУ військову службу.
Як я і писав у своїй статті:
/blogs/3042019/zvlnennya_vyiskovoslujbovtsv_2018_novorchna_neviznachenst
/blogs/3042019/zvlnennya_vyiskovoslujbovtsv_2018_novorchna_neviznachenst
це категорія осіб, яких лишилося дуже мало. Однак кожен з них має свої права, в тому числі і право на звільнення. Звільнення таких осіб під час особливого періоду регулюється пп. 2 ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу». На жаль, після внесених змін до нового закону такі особи не отримали права на звільнення за власним бажанням або після вислужування певних строків, як це було зроблено для інших осіб (категорія І, категорія ІІ). Звільнитися такі військовослужбовці можуть лише за станом здоров’я, за віком, за скороченням штатів, за сімейними обставинами, за службовою невідповідністю, у зв’язку з позбавленням військового звання, за рішенням суду. Враховуючи це, ця категорія осіб потребує подальшого унормування їхнього процесу та строків звільнення під час особливого періоду.
Контракти, на яких НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ цей закон
Розглянемо категорії осіб, які підлягають звільненню ОДРАЗУ після закінченню строку контракту. На них не поширюється дія нового закону.
І категорія – 6-місячні контракти: особи підлягають звільненню наступного дня після закінчення строку контракту. Затримувати їх не мають права.
Військовослужбовець Віталій підписав контракт на 6 місяців 10 жовтня 2017 року. Він підлягає звільненню через 6 місяців, тобто 10 квітня 2018 року.
ІІ категорія – СТРОКОВІ контракти (на 3 чи 5 років або більше), дія яких закінчились після 07 січня 2017 року – військовослужбовці підлягають звільненню наступного дня після закінчення строку звільнення. Вони не переслужують 18 місяців. Затримувати теж не мають права.
Відомо, що строкові контракти, які закінчились до 06 січня 2017 року, були автоматично продовжені. На момент продовження таких контрактів діяла норма про їх автоматичне продовження:
"для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації..." (п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"). Отже, особи, які мають такі контракти, повинні "переслужувати" 18 місяців, щоб отримати право на звільнення.
Контракти, дія яких завершується після 07 січня 2017 року, не будуть автоматично продовжені, оскільки норми про продовження контрактів після набуття чинності закону 5337 (після 07 січня 2017 року) вже немає. Тому таких осіб мають звільнити одразу по закінченню їх контракту. На таких осіб також НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ норма про звільнення протягом року з дня набуття чинності законом 5337 та графіки звільнення. Такі особи підлягають звільненню ОДРАЗУ після закінчення строку дії їх контракту. Підстава – пп. «А» п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок»
Військовослужбовець Микола, який підписав контракт 01 вересня 2015 року строком на 3 роки, має бути звільнений 01 вересня 2018 року.
ІІІ категорія – особи, які мають строкові контракти, строк яких ще не завершився. Само собою зрозуміло, що якщо строк дії контракту ще не завершився, то підстав для звільнення в цьому разі немає. Але такі питання все одно задають військовослужбовці. Чи можна звільнитися по новому закону, якщо до кінця контракту ще 2 роки?
Військовослужбовець Петро, який 01.10.2017р. уклав контракт на 3 роки на сьогоднішній день не має права на звільнення, оскільки він не відслужив ще 3 роки по контракту. Новий закон не надає додаткові права особам щодо розривання контрактів, строк яких не закінчився. Петро має відслужити 3 роки і 01.10.2020 у разі небажання проходити надалі військову службу буде звільнений.
Ще раз зазначу, що на ці категорії прийнятий закон не поширюється. Особи, які мають такі контракти, звільняються чітко в строк, передбачений в їхніх контрактах.
Розглянемо категорії осіб, які підлягають звільненню ОДРАЗУ після закінченню строку контракту. На них не поширюється дія нового закону.
І категорія – 6-місячні контракти: особи підлягають звільненню наступного дня після закінчення строку контракту. Затримувати їх не мають права.
Військовослужбовець Віталій підписав контракт на 6 місяців 10 жовтня 2017 року. Він підлягає звільненню через 6 місяців, тобто 10 квітня 2018 року.
ІІ категорія – СТРОКОВІ контракти (на 3 чи 5 років або більше), дія яких закінчились після 07 січня 2017 року – військовослужбовці підлягають звільненню наступного дня після закінчення строку звільнення. Вони не переслужують 18 місяців. Затримувати теж не мають права.
Відомо, що строкові контракти, які закінчились до 06 січня 2017 року, були автоматично продовжені. На момент продовження таких контрактів діяла норма про їх автоматичне продовження:
"для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації..." (п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"). Отже, особи, які мають такі контракти, повинні "переслужувати" 18 місяців, щоб отримати право на звільнення.
Контракти, дія яких завершується після 07 січня 2017 року, не будуть автоматично продовжені, оскільки норми про продовження контрактів після набуття чинності закону 5337 (після 07 січня 2017 року) вже немає. Тому таких осіб мають звільнити одразу по закінченню їх контракту. На таких осіб також НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ норма про звільнення протягом року з дня набуття чинності законом 5337 та графіки звільнення. Такі особи підлягають звільненню ОДРАЗУ після закінчення строку дії їх контракту. Підстава – пп. «А» п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок»
Військовослужбовець Микола, який підписав контракт 01 вересня 2015 року строком на 3 роки, має бути звільнений 01 вересня 2018 року.
ІІІ категорія – особи, які мають строкові контракти, строк яких ще не завершився. Само собою зрозуміло, що якщо строк дії контракту ще не завершився, то підстав для звільнення в цьому разі немає. Але такі питання все одно задають військовослужбовці. Чи можна звільнитися по новому закону, якщо до кінця контракту ще 2 роки?
Військовослужбовець Петро, який 01.10.2017р. уклав контракт на 3 роки на сьогоднішній день не має права на звільнення, оскільки він не відслужив ще 3 роки по контракту. Новий закон не надає додаткові права особам щодо розривання контрактів, строк яких не закінчився. Петро має відслужити 3 роки і 01.10.2020 у разі небажання проходити надалі військову службу буде звільнений.
Ще раз зазначу, що на ці категорії прийнятий закон не поширюється. Особи, які мають такі контракти, звільняються чітко в строк, передбачений в їхніх контрактах.
Замість висновків
Підсумовуючи все вище наведене, констатуємо:
1. Закон щодо звільнення військовослужбовців набув чинності. Це важливий і необхідний крок, в якому зацікавлені всі сторони процесу. Процес звільнення, який був раніше призупинений, зараз знову продовжиться.
2. Закон спрямований на осіб, які мали контракти до закінчення особливого періоду і строкові контракти, дію яких було автоматично продовжено.
3. В Законі є певні неточності і неврегульовані питання, які будуть об’єктом скарг (наприклад, відсутність граничного строку перебування в АТО (ООС) і незвільнення таких осіб).
4. Прийняття закону - це добре, однак не менш важливим буде належна практика його застосування.
5. У разі появи Директиви вона не має суперечити прийнятому закону, а покликана деталізувати його положення, усуваючи прогалини в Законі.
6. Всі державні органи, військовослужбовці та громадськість мають і надалі докладати зусиль, щоб процес звільнення проходив чітко в передбачені законом строки та форми. Дотримання прав військовослужбовців – це одна з передумов розвитку Збройних Сил і підвищення їх авторитету.
Підсумовуючи все вище наведене, констатуємо:
1. Закон щодо звільнення військовослужбовців набув чинності. Це важливий і необхідний крок, в якому зацікавлені всі сторони процесу. Процес звільнення, який був раніше призупинений, зараз знову продовжиться.
2. Закон спрямований на осіб, які мали контракти до закінчення особливого періоду і строкові контракти, дію яких було автоматично продовжено.
3. В Законі є певні неточності і неврегульовані питання, які будуть об’єктом скарг (наприклад, відсутність граничного строку перебування в АТО (ООС) і незвільнення таких осіб).
4. Прийняття закону - це добре, однак не менш важливим буде належна практика його застосування.
5. У разі появи Директиви вона не має суперечити прийнятому закону, а покликана деталізувати його положення, усуваючи прогалини в Законі.
6. Всі державні органи, військовослужбовці та громадськість мають і надалі докладати зусиль, щоб процес звільнення проходив чітко в передбачені законом строки та форми. Дотримання прав військовослужбовців – це одна з передумов розвитку Збройних Сил і підвищення їх авторитету.
Антон Красов, правозахисник, юрист Всеукраїнської правозахисної громадської організації «Юридична Сотня»
Источник: https://censor.net.ua/b3073335
Источник: https://censor.net.ua/b3073335
Источник: https://censor.net.ua/b3073335
Источник: https://censor.net.ua/b3073335
Немає коментарів:
Дописати коментар