Нещодавно на сайті Президента зареєстровано Петицію про позбавлення посвідчень та пільг УБД тих військових та цивільним чиновників, які отримали «бойові ксіви» у сумнівний спосіб. Не знаю, як зареагує Президент на цю Петицію, але... «Все це ми вже проходили»! Уряд, як завжди, готовий з розгону знову наступити на старі граблі. Саме тому я пишу цю історію як застереження і попередження.
...Реально пройшовши через Чорнобильську «ліквідацію наслідків», практично всі військовики нашого 132 мотострілецького полку свого часу заслужено отримали посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».
Але вже на початку 90-х років кількість власників таких посвідчень в Україні вже буквально «зашкалювала»! Держбюджет вже не витримував навантаження від «чорнобильських» пільг! І тоді влада змушена була замінити реальним «ліквідаторам» посвідчення на нові – зразку 1993 року...
Але кількість «липових ліквідаторів» майже не змінилася! Тому 1997 року тодішня влада змушена була провести обов’язкову перереєстрацію всіх «Посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».
Знайома картина? Сьогоднішню ситуацію не нагадує?!
...Нам - тодішнім кадровим військовим – було тоді простіше: ми брали в штабах своїх військових частин витяги з полкових наказів про дезактиваційні роботи на об`єктах ЧАЕС, тому будь-які сумніви в правдивості розвіювалися одразу.
А от багатьом мобілізованим «партизанам» довелося доводити свою участь в «ліквідації» в судовому порядку. Бо траплялися випадки, коли, наприклад, мобілізований випадково губив свій військовий білет... Пам’ятаю випадок, коли дружина одного мобілізованого водія викинула військовий білет чоловіка на смітник, бо той «воєннік» сильно випромінював радіацію... І єдиним доказом про участь того солдата в «ліквідації наслідків» був папірець - примітивна «почесна грамота» з підписом командира роти, але навіть без полкової печатки...
Ось у таких випадках суд наказував привести з собою двох свідків (вже «перереєстрованих»). В ті роки я двічі був таким свідком – підверджував у судах причетність своїх колишніх підлеглих «партизанів» до ліквідації «мирного атому»!
Та всеукраїнська перереєстрація позбавила сотні тисяч «липових ліквідаторів» їхніх посвідчень та пільг, здобутих у нечесний спосіб.
Принагідно підкреслюю дрібну, але важливу деталь. Наприкінці 90-х років кожному, хто пройшов процедуру підтвердження, ставили в посвідченні червоний штамп про «перереєстрацію». Ось чому я не раджу вам ламінувати свої посвідчення УБД: адже чорнило штампу не дасть відбитку на слизькій ламінувальній плівці! Натомість можна просто суцільно обгорнути посвідчення прозорим поліетиленом, і в такому вигляді закласти до твердої обкладинки. За потреби можна буде навіть відсканувати посвідчення – не витягуючи його з обкладинки.
Але повернуся до історії з перереєстрацією. ...Коли мені довелося оформляти «чорнобильську» пенсію, то теперішні чиновники виявилися навіть прискіпливішими за колишніх радянських суддів. Сьогоднішніх «пенсійних» чиновників не переконав навіть штамп «перереєстровано» в моєму «ліквідаторському» посвідченні! Довелося надати до Пенсійного відділу цілу папку «речових доказів»: пожовклі витяги з полкових наказів, іменні перепустки на територію ЧАЕС, старі газети з публікаціями про мої «подвиги» на даху 3-го реактора...
А тепер - про ГОЛОВНЕ! Знаючи улюблену звичку наших урядовців (це я про «ті самі граблі»), майже впевнено прогнозую майбутню «перереєстрацію посвідчень УБД». Якщо не через рік-два, то через 5-7 років - точно!
...Оскільки своє особисте посвідчення УБД я отримав ще в часі миротворчої операції в Югославії, то на випадок можливої майбутньої «перереєстрації» в моєму особистому архіві є наступне: особиста ідентифікаційна картка військовослужбовця Миротворчого корпусу ООН; документи про відрядження до різних районів бойових дій; тодішні військові журнали з моїми статтями і знімками. Ну, і зрештою - оцифровані копії моїх воєнних телефільмів, знятих на тій війні. Із моєю присутністю «в кадрі» та прізвищем у титрах.
А що саме ви, ветерани АТО, готові представити майбутнім комісіям з «перереєстрації»?.. Ось вам рекомендації «з особистого досвіду». Раджу ретельно зібрати і зберігати в надійному місці безсумнівно-доказові речі, наприклад:
1. Військовий білет з відмітками про мобілізацію, демобілізацію та участь в АТО: з підписами та печатками!
2. Нагородні посвідчення про будь-які Ваші нагороди (не лише про урядові нагороди, а й про неурядові, «бригадні» нагородні знаки - аби лише в нагородному посвідченні був підпис командира частини та печатка!)
3. Будь-які публікації з газет і журналів, де йдеться про Вашу особисту участь в АТО.
4. Будь-які свої перепустки до зони бойових дій (з підписом та печаткою!).
5. Якщо Ви на Донбасі хоч раз попали в кадр відеозйомки для «теленовин» – знайдіть цей телематеріал на Youtube і збережіть копію на окремій «флешці». Зберігайте її разом з іншими особистими документами про свою участь у бойових діях.
6. ...а також інші різноманітні «бойові» документи нетаємного характеру...
Ставлю під сумнів електронні фото з Facebook (бо хтось прискіпливо запитає: «А може, це фото з учбового полігону десь на Рівненщині?!»).
Додатково: відскануйте всі свої фронтові документи і зберігайте файли на окремому носії-«флешці» в малодоступному місці. Бо ваші звичні комп`ютери, планшети і смартфони нерідко псуюьбся, губляться, потрапляють до дитячих рук...
А на той випадок, якщо ця нотатка здасться комусь із читачів смішною та несерйозною, насамкінець розповім вам коротку реальну історію-приклад.
Вкотре стверджую: все колись повторюється! ...В 60-х роках, через 20 років після Другої світової війни, брежнєвська влада надумала видати посвідчення УБД усім ветеранам-фронтовикам. І добре, що мій тато таки примудрився зберегти всього одну лише «Справку о ранении», де було чітко описано «множественные ранения», отримані саме в березні 1945 року, і саме під Кенігсбергом...
А між тим, Центральний Архів у далекому Подольську в 60-их роках ще тільки формувався, тому деякі справжні заслужені фронтовики-інваліди так і не встигли підтвердити свою участь у боях. Зате скільки нині випливло «заслужОнних дезертирів», НКВДшної наволочі та «ветеранів Ташкенського фронту»! – вони й досі щороку швендяють колонами по Москві, в день 9 травня...
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар