Згідно з 6 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій покладено близько 20 різних пільг: безкоштовні ліки, зубне протезування, санаторно-курортне лікування, 75% знижка на плату за користування житлом (з розрахунку 21 кв. м на людину), 75% знижка на користування комунальними послугами (газ, електроенергія), безкоштовне користування всім міським транспортом, включаючи поїзди і пороми.
Крім того щорічне медичне обстеження, виплата матеріальної допомоги при тимчасовій недієздатності в розмір 100% від середньої заробітної плати, забезпечення житловою площею або землею людей, які не мають житлова, виділення позики на будівництво житла та інші.
Проблеми після повернення
Директор правозахисної організації “СІЧ” Дмитро Рева вважає, що насамперед люди стикаються з бюрократією, до якої зовсім не готові.
Раніше основною проблемою було отримати статус учасника бойових дій, але зараз цей акцент змістився. За словами правозахисника, до них надходить багато заяв від військовослужбовців, у яких за їхньою необізнаністю або через бюрократію з’явилися складнощі з військкоматами.
Припустимо, людина підписала контракт, потім у неї з’явилися якісь обставини і вона поїхала додому, а військова прокуратура заводить на неї справу за самовільне залишення частини. Таке порушення карається штрафом або позбавленням волі до 3-х років.
Також проблематично отримати землю. Часто виділяють землю в селах, яка не годиться для сільськогосподарської діяльності. У місті часто говорять, що землі немає.
“Формально це звучить красиво, що ветеран АТО в праві розраховувати на отримання земельної ділянки. Але на ділі місцеве самоврядування гальмує ці процеси “, – розповідає Рева.
Психологічна реабілітація
Психологічна допомога, на думку правозахисника, також бажає кращого.
“У нас вся психологічна реабілітація з боку держави знаходиться на базі старої доброї психіатрії. У людини діагностують ПТС (пост травматичний розлад) лікують медикаментозно і стаціонарно. Це не завжди ефективно.
У нашої команди є свої спеціальні програми. Ще є громадська організація “Форпост”, але все це тільки на громадських засадах “, – пояснює Рева.
Звичайно, є категорія людей, у яких були проблеми соціалізації до початку служби: вони могли випивати або не мати роботи. Перебування в АТО тільки посилило ці проблеми. За словами правозахисника, така людина починає апелювати до свого бойового досвіду, через який пройшла, але розвиватися і рости в суспільстві у такої людини немає ніякого бажання. Вона займає таку позицію: “мене не цінують, мене не люблять, всім начхати на мої проблеми”.
“До нас часто звертаються члени сімей таких людей за підтримкою”, – зауважує Рева.
Керівник центру психічного здоров’я і травматерапії “Форпост” Олена Подолян вважає, що деякі ветерани, які повернулися з місць бойових дій, просто розчаровуються через різницю заявленого і фактичного.
Де-Юро у нас ветеран АТО – це герой, захисник і людина, яка багато чим пожертвувала, щоб ми спокійно спали. Де-факто – при зверненні в соціальну службу або лікарню в більш ніж половині випадків люди стикаються з нерозумінням, порушенням власних прав.
“Співробітники не йдуть назустріч і не інформують ветеранів про необхідні документи або дії “, – говорить Подолян.
Подолян вважає, що психолог у цьому випадку далеко не перший фахівець, здатний вирішити всі проблеми учасника бойових дій. Базові потреби ветеранів не закриті. Якщо він брав участь у бойових діях, то у нього була більш менш пристойна зарплата і забезпечення.
“Повертаючись додому, з новим досвідом і новими навичками, людина претендує на щось не менше. Але зараз дуже мало пропозицій по роботі за ті ж гроші. Також у них з’являється бажання впливати на події”, – говорить Подолян.
Зброя, ветерани та військові туристи
Що стосується вільного доступу до зброї у ветеранів АТО, то Рева зауважує, що це не так.
“Випадок в Дніпрі не підтверджує такої тенденції. У ветеранів АТО був лише зареєстрований карабін, який лежав в автомобілі. А з боку нападників ця зброя застосовувалася. Можливо, вона була із зони АТО, нам невідомо, чим користуються напівкримінальні категорії”, – говорить Рева.
У 2014 і 2015 роках зброя легко ходила по країні, але зараз є спроби поставити це під державний контроль. Правозахисник розповів, що їхніх клієнтів часто звинувачують у незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (стаття 263 Кримінального кодексу України).
Почалося масове вилучення трофеїв і зброї, з яким ветерани повернулися. Але цей процес також вимагає часу.
Ще однією проблемою, за словами Реви, є визнання за учасниками добровольчих загонів статусу ветеранів АТО. Такі люди йшли в добровольчі загони, тому що були певні зручності: не треба було підписувати контракти, можна було залишити службу і поїхати у справах. За деякими були судові рішення, щоб визнати їхню участь в антитерористичній операції, проте чітких механізмів немає.
Однак, є і “невидимі ветерани” або “військовий туризм”. Таке явище частіше стосується не збройних сил, а правоохоронних органів. Наприклад, поліція, або працівники прокуратури, які виїжджають на ротацію.
Найчастіше такі “туристи” їдуть у міста, які знаходяться далеко від бойових дій: Слов’янськ, Краматорськ, Бахмут і перебувають там два місяці. Після цього вони автоматично отримують статус учасника бойових дій і всі належні пільги.
“Хоча ось недавно ми були з моніторингом у колоніях, які знаходяться неподалік від бойових дій. Туди прилітають снаряди і співробітникам колоній нікуди від них подітися. Так ось для них статус учасника бойових дій не передбачений “, – розповів Рева.
Організація “СІЧ” займається не лише військовими із зони АТО, а й допомагають мирним жителям у конфліктній зоні, ув’язненим. У мирних жителів проблеми переважно пов’язані з житлом: лінія фронту розділила їхній побут на дві частини, багато хто намагається переїхати. А до ув’язнених, які залишилися на підконтрольній території терористів, ставляться гірше, ніж до тварин, говорить Дмитро Рева.
Бізнес ветеранів
На думку старшого солдата батальйону імені Кульчіского Геннадія Новікова – серед його колег вкрай рідко бувають складності при поверненні.
“Ті, хто чимось займався до відходу на фронт, повертаються до того ж. Але 60% залишаються на контракті. З тих знайомих, які повернулися, намагаються відкривати свій бізнес. Це йде складно, втім, як і у всіх бізнесменів”, – зауважує Новіков.
Звичайно, деяким людям потрібна соціалізація. На думку Новікова, війна не змінює людину, яка психологічно стійка. Людям зі слабкою психікою в принципі не варто йти в армію. При прийомі на службу проводиться психологічний тест, щоб одразу відсіяти неготових до служби людей. Екзаменування включає в себе серію з 3 тестів, яку майбутні бійці заповнюють дві години.
“А люди, які спочатку були неробами, до такого способу життя і повернуться. Випиваючи, вони хизуються тим, що воювали, впадають у депресію, щоб їх всі навколо жаліли. Але ця людина спочатку ніким не була, і швидше за все так само проявила себе на війні.
В угруповання вступають люди певного характеру – це не придбана на війні якість. Це з тієї категорії людей, які спочатку йдуть працювати в правоохоронні органи, для того щоб отримати зброю і мати владу “, – вважає Новіков.
Новиков розповів, що у нього є товариш, у тілі якого досі знаходиться кілька сотень осколків. Однак це не заважає йому себе нормально почувати і навіть відкрити інтернет-магазин зі своєю дружиною. Вони продають “хенд-мейд” – альбоми, листівки. Ветеран абсолютно адекватний. У нього такі ж складнощі, як і у всіх в бізнесі.
Також у Новикова є друг, який побував у полоні.
“Це було важко, але він повернувся з полону, отримав пільги ветерана АТО, трохи відійшов від свого стану і пішов воювати знову”, – розповів Новіков.
Є і заповзятливі ветерани, які не тільки відкривають свій бізнес, а й допомагають іншим ветеранам подолати труднощі повернення. Наприклад, молодий підприємець і ветеран АТО Леонід Остальцев, який відкрив свою піцерію “Pizza Veterano”. На роботу в піцерію Остальцев приймає учасників бойових дій, займається благодійністю.
У піцерії можна замовити “висячу піцу”, яку потім доставлять у госпіталь пораненому солдату. А самі ветерани отримують 50% знижку при замовленні піци. 10% прибутку підприємець жертвує в фонд “День народження дитини загиблого героя”. Спочатку в Остальцева був лише бізнес-план і $ 150. Але він боровся за свою ідею. Зараз в мережі налічується близько 8 піцерій і кав’ярень.
Немає коментарів:
Дописати коментар